Класифікація видів фінансової стратегії установи за різними ознаками

З огляду на мінливість кон’юнктури і тенденцій розвитку фінансових ринків, високий ступінь інноваційності фінансових інструментів, якими оперують установи, їх значну залежність від векторів руху макроекономічних і соціально-політичних процесів у світовому співтоваристві, варто сформулювати низку напрямків формування програм і проектів реалізації фінансової стратегії. Серед них:

· виявлення пріоритетних для ломбарду фінансових ринків і цільових ринкових сегментів для роботи на перспективу;

· аналіз і обґрунтування стійких джерел фінансування;

· вибір фінансових інститутів як прийнятних партнерів і посередників, що ефективно співпрацюють з ломбардами в довгостроковому аспекті;

· розробка довгострокової інвестиційної програми, погодженої з пріоритетними напрямами розвитку видів бізнесу, обумовленими загальною стратегією установи;

· формування та вдосконалення внутрішніх фінансових потоків;

· розробка з позиції стратегії програми ефективного централізованого управління фінансовими ресурсами в поєднанні з обґрунтованою децентралізацією інших управлінських функцій;

· прогнозні розрахунки фінансових індикаторів економічної безпеки і стійкості установи при стратегічному плануванні діяльності.

На нашу думку, модель фінансової стратегії має включати наступні взаємозалежні блоки: мету і завдання; рівні реалізації; зовнішні і внутрішні фактори формування; інструменти і методи реалізації; результативність.

Модель фінансової стратегії ломбарду показує, через систему яких інструментів (програми, проекти, реструктуризація, глобалізація, диверсифікація тощо) і методів (моделювання, планування, аналіз, прогнозування тощо) вона реалізується (hис. 3.1).

Рис. 3.1 Модель формування фінансової стратегії ломбарду.

Ломбард досягає своїх стратегічних фінансових цілей, коли фінансові відносини відповідають його внутрішнім фінансовим можливостям, а також дозволяють залишатися сприйнятливим до зовнішніх соціально-економічних умов. Розглядаючи поняття і зміст фінансової стратегії, необхідно підкреслити, що її формують в основному ті ж умови макро- і мікросередовища та фактори, що впливають на загальну стратегію установи.

Використання інструментів і методів фінансової стратегії носить ситуаційний характер: конкретні фактори, включаючи соціально-економічні і політичні, визначають вибір тієї чи іншої їх комбінації в різних варіантах.

Формування фінансової стратегії у ломбардній установі здійснюється на основі реалізації наступних принципів:

· послідовної реалізації прийнятої стратегії стійкого розвитку установи;

· базуванні на сучасній теоретичній моделі;

· врахуванні організаційної структури ломбарду і передбаченні у ній змін;

· варіантності формуванні стратегії.

Загальна схема формування фінансової стратегії включає наступні етапи:

1) характеристика установи як відкритої системи;

2) розробка стратегічних цілей;

3) розробка варіантів стратегії;

4) визначення критеріїв вибору варіантів;

5) конкретизація обраного варіанту фінансової стратегії;

6) оформлення фінансової стратегії, її прийняття і доведення до виконавця;

7) організація контролю за реалізацією стратегії.

Формування фінансової стратегії є доволі важким і трудомістким процесом, оскільки потребує значних витрат часу, праці та виконання комплексних розрахунків. Важливим у здійсненні цього процесу є врахування таких чинників:

- орієнтації фінансової стратегії на загальну стратегію розвитку установи на ринку;

- рівня законодавчого та нормативно-правового регулювання діяльності;

- економічної і політичної ситуації в країні;

- типу ринкової позиції установи, оскільки вибір фінансової стратегії залежить від маркетингової політики суб’єкта господарювання;

- ресурсного забезпечення установи, так як на формування фінансової стратегії впливає кількість і якість ресурсів, зокрема чисельність і кваліфікація працівників, забезпеченість власними коштами, можливість залучення інвестицій, інноваційний потенціал;

- фінансового стану та конкурентних переваг існуючих і потенційних підприємців-конкурентів;

- рівня розвитку фінансової діяльності, що викликається інфляційними коливаннями, ризиками неплатежів, ймовірністю настання фінансової кризи.

Формування фінансової стратегії передбачає послідовність певних етапів. По-перше, воно не можливе без збору інформації про ринкове середовище функціонування установи (конкурентів, клієнтів, державні органи та служби, банківські установи) та її детального аналізу. На цьому етапі фінансові менеджери повинні застосувати відповідний фінансовий інструментарій: мікроекономічне фінансове планування, прогнозування, стратегічний і фінансовий аналіз (зокрема СВОТ-аналіз, що охоплює аналіз слабких і сильних сторін установи, ризиків і додаткових можливостей), статистичні методи та економіко-математичне моделювання. Після виконання аналітичної роботи, здійснення відповідних розрахунків, обговорення альтернативних варіантів розвитку подій приймається управлінське рішення щодо вибору фінансової стратегії, яку надалі деталізують за напрямами фінансової політики й реалізують згідно з планом.

На нашу думку, головна мета фінансової стратегії, з позицій інвестиційного процесу, полягає у формуванні такої структури залучених, позикових і власних коштів, яка дозволить максимізувати прибуток ломбарду.

З точки зору формалізованого підходу для того, щоб будь-яка подія відбулася, в наявності мають бути необхідні умови для її здійснення. Таким чином, (при наявності зовнішніх інвесторів) інвестиційна привабливість ломбарду є необхідною умовою і розглядається потенційним інвестором в першу чергу, а привабливість самого інвестиційного проекту є достатньою умовою для його здійснення.

Зв'язок економічних інтересів різних інвесторів з відповідними показниками фінансово-господарського стану ломбарду може виявитися корисною при виробленні концепції балансу інтересів учасників інвестиційної діяльності. Якщо прийняти ідею, що теоретично ломбард може опинитися в одному з трьох раніше розглянутих станів: зростання, стабілізації або виживання, то відповідно до цього і розробляється однойменна базова стратегія. Слід зазначити, що кожній із названих стратегій відповідає певний набір показників, що характеризують його стан. З одного боку, будучи однією з функціональних стратегій, інвестиційна стратегія, залежить від обраної базової стратегії. З іншого – інвестиційна стратегія дозволяє реалізувати основні напрямки маркетингової і фінансової стратегій. Інвестиційна стратегія є їх похідною та ніби інтегрує їх зміст з метою підвищення ефективності виробництва і поліпшення економічних показників діяльності ломбарду.

Необхідними умовами формування інвестиційної стратегії ломбарду є наступні етапи її створення (рис.3.2).

Рис. 3.2 Порядок формування інвестиційної стратегії ломбарду.

З теорії систем відомо, що незалежно від характеру і специфіки досліджуваного об'єкта його мета завжди відноситься до двох категорій: розвитку і стабілізації. Цілі розвитку спрямовані на досягнення нових, бажаних станів або характеристик об'єкта і відповідають функції управління – планування. Для ломбарду – це підвищення його конкурентного статусу, обумовленого в короткостроковому періоді його поточним фінансово-господарським станом, а в довгостроковій перспективі можливостями наданими стратегічним потенціалом.

Цілі стабілізації спрямовані на збереження або підтримання в певному стані характеристик об'єкта і відповідають фазі управління – регулювання. Досягнення цілей стабілізації забезпечується наявністю зворотних зв'язків у системі.

Якщо розглядати як об'єкт дослідження інвестиційну стратегію, то цілі розвитку об'єкта випливають з цілей системи верхнього рівня або, принаймні, є логічно їм незаперечними. Тому коректна постановка задачі на розвиток системи обов'язково передбачає врахування цілей системи верхнього рівня. Для інвестиційної стратегії такою є базова стратегія підприємства, яка, як ми вже визначили, спрямована на досягнення конкурентного статусу ломбарду, в довгостроковій перспективі, залежить від розвитку стратегічного потенціалу.

Тому в широкому сенсі під інвестиційною стратегією розуміємо вибір методів (напрямів) підтримки матеріально-технічної бази ломбарду на рівні, що забезпечує постійне нарощування конкурентного статусу установи. У цьому випадку метою інвестиційної стратегії є формування стратегічного потенціалу ломбардної установи.

Зовнішніми обмежуючими параметрами є маркетингова стратегія. Фінансова стратегія визначає можливості і форми фінансування інвестиційного об'єкту. У зв'язку зі сказаним необхідно зробити два принципових зауваження:

1. В якості критеріїв формалізуючих мету розвитку об'єкту доцільно використовувати критерії типу маса прибутку і норма прибутку.

2. З використанням критеріїв, пов'язаних за рівнями ієрархії (маса і норма прибутку), які є основою інвестиційних розрахунків, цілі стабілізації для підсистем можуть перебувати в суперечці на більш високому рівні ієрархії.

Метою стабілізації для товарної стратегії є зовнішня гнучкість підприємства, яка в свою чергу суперечить внутрішній гнучкості: наскільки ломбард диверсифікує свою діяльність, настільки ж падає можливість перерозподілу її внутрішніх ресурсів.

Сформульовані нами уявлення підводять нас до розуміння сутності оптимальної інвестиційної стратегії. Оптимізація, як відомо, передбачає вибір такої єдиної альтернативи з безлічі допустимих варіантів, яка найкращим чином відповідає цілям системи, в даний момент задовольняє критеріям оптимізації мети.

Таким чином, під оптимальною інвестиційною стратегією ми розуміємо стратегію, що найкращим чином відповідає цілям розвитку і стабілізації ломбарду та відповідає, на наш погляд таким вимогам.

1. Рентабельність обраних інвестиційних проектів у рамках розробленої інвестиційної стратегії повинна бути вища рентабельності альтернативних проектів. В межах даного критерію, що відповідає цілям розвитку, оцінка проводиться за такими показника: дисконтованому терміну окупності, економічної рентабельності, внутрішньої нормі рентабельності, чистої дисконтованої вартості.

2. Рентабельність активів ломбардного підприємства після здійснення інвестиційної стратегії збільшиться (або, буде стала) і в будь-якому випадку перевищить середню розрахункову ставку по позикових ставках.

3. Розглянута інвестиційна стратегія відповідає базовій стратегії підприємства.

Таким чином, перші дві вимоги передбачають багатокритеріальну оптимізацію, а останній критерій – багаторівневу оптимізацію.

Слід зазначити, що певна складність формування інвестиційної стратегії полягає в тому, що вона є мінливою, та вимагає періодичного коректування з урахуванням мінливих зовнішніх умов і нових можливостей зростання ломбарду.

Основними етапами формування інвестиційної стратегії ломбарду є:

1. Визначення періоду формування інвестиційної стратегії, заснованого на наступних умовах:

- передбачуваність розвитку економіки в цілому та інвестиційного ринку ломбардів зокрема;

- тривалість періоду, прийнятого для формування базової стратегії;

- розмір ломбарду.

2. Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності, що базується на цілях:

- забезпечення приросту капіталу;

- зростання рівня прибутковості інвестицій та суми доходу від інвестиційної діяльності;

- зміни пропорцій у формах реального і фінансового інвестування;

- зміни технологічної та відтворювальної структури інвестицій.

3. Розробка найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності, передбачає два напрями:

3.1. Розробка стратегічного напрямку інвестиційної діяльності, завданням якого є визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду;

3.2. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів, етапами якої можуть бути:

· прогнозування потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів;

· вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел;

· визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів;

· оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.

4. Конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її реалізації.

· зовнішня синхронізація;

- внутрішня синхронізація.

5. Оцінка розробленої інвестиційної стратегії:

- узгодженість інвестиційної стратегії ломбарду з базовою стратегією. При цьому досліджується узгодженість цілей, напрямків і етапів реалізації цих стратегій;

- внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії. В процесі такої оцінки визначається, наскільки узгоджуються між собою окремі стратегічні цілі та напрями інвестиційної діяльності, а також послідовність їх виконання;

- узгодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем. При цьому оцінюється, наскільки розроблена інвестиційна стратегія відповідає прогнозованим змінам економічного розвитку інвестиційного клімату країни, а також кон'юнктури інвестиційного ринку;

- реалізація інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу. В процесі такої оцінки в першу чергу розглядаються потенційні можливості ломбарду у формуванні фінансових ресурсів за рахунок власних джерел. Розглядається також можливість залучення до реалізації інвестиційної стратегії необхідних фінансових, технологічних та інших ресурсів;

- прийнятність рівня ризику, пов'язаного з реалізацією інвестиційної стратегії. В процесі такої оцінки розглядаються рівні основних інвестиційних ризиків та їх можливі фінансові наслідки для ломбарду;

- результативність інвестиційної стратегії. Оцінка результативності інвестиційних програм базується, перш за все, на визначенні економічної ефективності їх реалізації. Поряд з цим оцінюється і позаекономічні результати, що досягаються в процесі реалізації інвестиційної стратегії (зростання іміджу, поліпшення умов праці співробітників тощо.).

Все вищевикладене дозволяє перейти до наступного етапу нашого дослідження – спроби зрозуміти що являє собою ціноутворення ломбардних послуг і як це впливає на стан та розвиток ломбардних установ.