Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Основні теоретичні положення ломбардної діяльності






На сучасному етапі, в умовах економіки що розвивається, знижується рівень розвитку ринку роздрібних кредитних послуг банківських установ, тому зростає роль ломбардів як кредиторів населення, покликаних підтримувати і підвищувати його платоспроможність, активізувати сукупний попит в економіці і слугувати додатковим імпульсом економічного зростання.

В свою чергу небанківські фінансово-кредитні установи – це установи кредитної системи небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтів. Основні напрями діяльності сучасних спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів пов’язані з акумуляцією заощаджень населення залученням коштів на вклади, випуском власних акцій, облігацій, продажем страхових полісів; кредитуванням певної сфери економіки, виді діяльності, груп населення тощо.

Термін «небанківські фінансово-кредитні установи» (далі НФКУ) відомий всім і давно на слуху. Даний термін вживається у багатьох європейських мовах. Так, найпоширенішим він є в англійській мові – серед банків та економічної термінології зустрічаємо наступні словосполучення: nonbanking activities – небанківська діяльність, nonbank – небанківська кредитна установа, й навіть non-bank bank – небанківський банк. В німецькій мові страхові, інвестиційні та інші компанії країни об’єднуються терміном «небанківський сектор» - Nichtbankenbereicht, але сам термін «небанківська установа» (Nichtbankinstution) практично не зустрічається

Основні напрями діяльності сучасних спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів пов’язані з: акумуляцією заощаджень населення шляхом залучення коштів на вклади, випуску власних акцій, облігацій, продажу страхових полісів; кредитуванням певної сфери економіки, виду господарської діяльності, групи населення; наданням іпотечних кредитів; організацією пенсійного та соціального забезпечення населення; здійснення операцій в рамках кредитної взаємодопомоги.

Залежно від обраної сфери діяльності розрізняють різні види спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, функції і назви яких, а також обсяги і типи операцій, роль у кредитній системі та економіці значно відрізняються у різних країнах. Найбільш характерними і поширеними у промислово розвинутих країнах видами спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів є: страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди, які представлені на рис. 1.1.

Кредитно-фінансові установи

 

       
   


Небанківські фінансово-кредитні установи: · Страхові компанії · Недержавні пенсійні фонди · Лізингові компанії · Кредитні спілки · Ломбарди · Інститути спільного інвестування
Банківські кредитно-фінансові установи: · НБУ · Комерційні банки

 

 

Рис. 1.1. Види спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів

 

Як ми бачимо на рис.1.1., кредитна система держави складається з двох ланок: банківської системи (центральний банк і комерційні банки) і небанківських фінансово-кредитних установ, які часто називають «парабанками». Ядро кредитної системи становлять банки, але в сучасних умовах усе більшу роль в організації суспільного виробництва виконують небанківські фінансово-кредитні інститути. їх широкий розвиток відображає процес структурної перебудови кредитної системи, який є характерною ознакою розвитку сучасної ринкової економіки і виступає таким же особливим та важливим процесом, як і інтернаціоналізація діяльності всіх кредитно-фінансових інститутів.

Небанківські кредитні установи виступають як фінансові посередники на грошовому ринку. Вони, як і банки, акумулюють заощадження населення і надають кредити. Але на відміну від банків ці установи залучають ті заощадження, які банківська система не може прийняти, або не може задовольнити певні, часто індивідуалізовані умови інвестора щодо розміщення своїх грошових коштів. Є характерні особливості у цих фінансових посередників грошового ринку і в самій формі надання кредиту. Останній часто надається у формі купівлі цінних паперів тієї фірми, яка бажає отримати кредит.

На сьогоднішній день одним з найбільш прогресуючим і цікавим видом небанківської фінансово-кредитної установи для вивчення та удосконалення є ломбард.

Структура ломбардів на ринку НФКУ представлена на рис 1.2.[]

Рис.1.2. Структура ломбардів на ринку НФКУ станом на 31.12.2014 р.

 

З рис.1.2 можна зробити висновок, що ломбарди посідають третє місце, що говорить про можливість подальшого розвитку саме цього суб’єкта НФКУ.

Ломбард – це ефективна кредитно-фінансова установа, де можна легко і швидко одержати у позику будь-яку суму грошей. Головне – щоб було чим забезпечити кредит, адже працює ломбард за заставним принципом. Тобто клієнт приносить річ, яку віддає в ломбард на зберігання, у обмін клієнт одержує певну суму грошей, яку він повинен протягом обумовленого терміну повернути, щоб забрати свою річ назад. Як застава найбільш поширені: золото, коштовне каміння, ювелірні вироби, столове срібло, офісна і побутова техніка. У деяких місцях приймають навіть музичні інструменти, спорядження для рибного лову і годинники відомих світових виробників. Сьогодні спектр надаваних ломбардами послуг, як в Україні, так і в світі, постійно розширюється, і в заставу під надання фінансових послуг ломбарди беруть аж ніяк не тільки дорогоцінні метали та вироби з них, які за визначенням є найбільш ліквідними, але й інші матеріальні цінності: техніку, хутра, меблеві гарнітури, килими, автомобілі і навіть квартири. Тобто обмежень якою має бути застава не існує.

Особливістю ломбардів є те, що вони виконують своєрідну функцію соціально-економічних стабілізаторів в умовах будь-яких економічних формацій. Основним видом діяльності ломбардів як учасників ринку фінансових послуг є надання миттєвих, короткострокових та невеликих за розміром фінансових кредитів на власний ризик під заставу. Надаючи короткострокові готівкові кредити, ломбарди тим самим задовольняють нагальні потреби населення в грошах на певний термін, сприяючи підвищенню платоспроможності позикоодержувачів.

Погашати позику пропонується по одному із трьох варіантів: класичному (відсотки нараховуються на залишок кредиту), ануїтетному (тіло кредиту й відсотки погашаються рівними частинами) і погашення тіла кредиту по закінченню терміну дії заставного договору.

Говорячи більш офіційною мовою, ломбард – це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.

Класифікацію послуг ломбарду розглянемо на рис. 1.3

 

 

 
 


Рис. 1.4. Класифікація послуг ломбарду

Не рідко для більшої впевненості та гарантії діяльності, ломбард (або позичальник) укладає договір зі страховою компанією для страхування предмета застави, наданого як забезпечення фінансового кредиту ломбарду, за рахунок та в інтересах власника предмета застави на строк дії договору Залученими коштами ломбарду є - банківські кредити та будь-які залучені кошти від юридичних осіб відповідно до законодавства України. Супутні послуги ломбарду – це послуги, які є передумовою надання фінансового кредиту або випливають з його надання фінансового кредиту.

У сучасних умовах, відповідно до законодавства України, до фінансових послуг ломбарду належать як надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, так і надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів. До супутніх послуг ломбарду можуть належати оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору, надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією, реалізація заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору.

Особливістю ломбардних операцій є кредитне посередництво, тобто залучення кредиту, з одного боку, і надання кредиту, з іншого, з метою отримання прибутку, що складається з різниці в розмірі відсотка. Ломбардні позички видаються готівкою та без цільового призначення, обов’язкового для кредитних відносин, та належать до розряду короткострокових позичок – видаються на термін до 3-х місяців (винятково – до 6 місяців).

Ломбардна операція складається з двох взаємозалежних частин: перша – безпосередньо кредитна операція; надання кредитором грошової позики позичальнику на умовах строковості, платності та повернення. Друга– забезпечення зобов’язань позичальника, при цьому засобом забезпечення зобов’язань позичальника кредитору є тверда застава майна позичальника (третьої особи). Законодавство вимагає укладання договору застави у письмовій формі, а в деяких випадках – у нотаріальній формі, між заставником (позичальником) і заставоутримувачем (кредитором). Тобто договір про заставу є похідним від кредитного договору, тому що сама застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання і є залежною від нього

Таким чином, об'єктивна потреба в ломбарді підводить до необхідності визначення його кредитного інструментарію, що має споживче трансмісійне призначення.

Специфічний інструментарій ломбарду включає в себе наступні трансмісійні інструменти:

1) оцінку закладеного рухомого майна фізичної особи;

2) маніпулювання ломбардною відсотковою ставкою;

3) оформлення кредитних відносин в не договірній формі, шляхом заповнення заставного квитка;

4) операції з перезастави;

5) продаж застави в разі несвоєчасного виконання позичальником покладених на нього зобов'язань.

Таким чином доцільно буде визначити ломбард, як спеціалізовану кредитно-фінансову установу, що управляє за допомогою кредитного механізму відносинами з населенням з приводу руху позиченої вартості, пов'язаними із заставою рухомого майна. Розкриваючи ж дане визначення, слід підкреслити, що інструменти ломбардної діяльності є складовою частиною кредитного механізму, який в свою чергу включає в себе також правила, принципи, прийоми і методи кредитування населення.

Ключові фактори, що визначають дію кредитного механізму ломбарду, знаходяться у двох середовищах: зовнішньому (екзогенному), яке характеризується сукупністю змінних, що знаходяться за межами ломбарду, і не є сферою безпосереднього впливу з боку його управління, і внутрішньому (ендогенному), сформованому під впливом змінних, що безпосередньо впливають на процес перетворень в організації ломбардних послуг.

До ендогенних факторів відносять:

· величину оборотних коштів, співвідношення позикових і власних коштів, фінансову допомогу засновників ломбарду;

· значення відсоткової ставки;

· оціночну вартість заставного рухомого майна;

· мінімальне / максимальне значення розміру кредиту;

· форму проведення продажу не викуплених застав і його матеріально-грошові характеристики;

· спектр виконуваних операцій та послуг;

· професійна підготовленість, кваліфікація та досвід персоналу ломбарду;

· вартість оренди, охорони, страхових послуг та інші вагомі витрати (заробітна плата, обладнання та інше).

Екзогенні фактори включають:

· натурально-вартісні характеристики заставного рухомого майна;

· тип споживчої поведінки клієнта;

· потреба населення в кредитах;

· рівень конкуренції на ринку позичкового капіталу;

· рівень цін на ломбардні послуги;

· стан «системи життєзабезпечення» ломбарду;

· рівень добробуту населення;

· ціну золота встановлену НБУ;

· рівень інфляції.

Особливість роботи ломбардної установи як складової системи споживчих кредитних відносин обумовлена такими факторами, як випадковістю моменту часу виникнення в клієнта потреби в кредиті та невизначеністю результату наданої послуги: викуп застави, «природний» не викуп застави, навмисний невикуп застави уявними заставодавцями («дилетантами» і «професіоналами»), гостротою конкурентної боротьби на ринку ломбардних послуг, суворим поділом ринку ломбардних послуг за територіальною ознакою, наявністю некомерційних конкурентів (родичі, друзі, знайомі) - клієнт звертається в ломбард, як правило, тільки в крайньому випадку, коли вичерпані інші можливості отримання кредиту на більш вигідних умовах, відсутністю законодавчої регламентації ломбардної діяльності.

У період кризи популярність ломбардів зросла в кілька разів, через велику кількість причин. По-перше, клієнтів ломбарду приваблює можливість максимально швидко отримати необхідну суму грошових коштів. Клієнту достатньо пред'явити власний паспорт і предмет застави. Після оформлення договору позики, клієнт отримає готівкові гроші. По-друге, споживача приваблює те, що в якості застави можна залишити широкий асортимент товарів.

У цілому сфера діяльності небанківських кредитних установ досить слабо контролюється державою, що значно підвищує ступінь ризику всіх учасників цього процесу і, передусім, ризик головного агента-інвестора. Зазначені проблеми найбільш нагальні для вирішення і не вичерпують усіх перешкод, які необхідно подолати на шляху розбудови небанківської ланки кредитної системи й підвищення її ролі у відтворювальному процесі.

В свою чергу ломбардяк суб’єкт економічної діяльності країни регулюється багатьма допоміжними законодавчими актами та організаціями, зусиллями яких на сьогодні держава та самі підприємці намагаються підтримувати ломбардні установи.

Але, на відміну від банків, які мають цілком зрозумілу теоретичну, практичну та правову (юридичну) базу у законодавстві України – це основний Закон України «Про банки та банківську діяльність» та мають такого поважливого «покровителя» як Національний банк України, ломбарди, в свою чергу, не мають чіткої законодавчої бази де закріплено таке поняття як «ломбард».

Таким чином для вирішення поставленої проблеми необхідно посилити державний контроль за діяльністю ломбардів; оптимізувати мережу ломбардів та централізувати їх діяльність що потребує подальшого дослідження та розробки стратегічного плану розвитку.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.