Типологія довідкових видань та специфіка роботи редактора над їхнім упорядкуванням.

Довідковими називаються такі видання, в яких різноманітна інформація наукового або прикладного характеру розміщена в зручному для швидкого пошуку порядку і не призначена для суцільного читання.

Типологічний ряд цих видань складають: словники (енциклопедичні, біографічні, мовознавчі, перекладні, термінологічні, тлумачні) – укладаються здебільшого у формі упорядкованого за алфавітним принципом переліку заголовних слів з їх поясненням, тлумаченням чи перекладом з однієї мови на іншу. Одиницею такого видання є словникова стаття (заголовне слово і його пояснення); довідники (наукові, виробничо-практичні, масово-політичні, навчальні, популярні, побутові) – на відміну від словника тут структурною одиницею є довідкова стаття, яка чітко і конкретно дає відповідь на винесене в заголовок словосполучення і відрізняється прикладним характером і практичною спрямованістю; енциклопедії (універсальні, галузеві) – основою статті є конкретні дані і факти, поняття, закони, правила, що характеризують заголовне слово; подаються за алфавітним або систематичним принципом; довідково-інформаційні видання (каталоги, покажчики, програми, телефонні довідники, розклади руху транспорту).

За обсягом довідкові видання поділяють на: однотомні і багатотомні.

За змістом і формою подачі матеріалів: галузеві, універсальні.

З чого починається робота редактора? Типова послідовність дій:

1. Розробка загальної концепції довідкового видання. Йдеться про розв’язання організаційних і творчих питань. Організаційні: чітке з’ясування читацького призначення, передбачуваного попиту на книго-видавничому ринку, економічних можливостей щодо забезпечення якості видання, підбір авторського колективу та створення редакційної групи. Творчі: складання словника, розробка методичних рекомендацій для авторів, з’ясування принципів відбору інформації.

2. Редакторська підготовка матеріалів. Після отримання статтей від авторів, їх систематизації у відповідності із словником починається редакторське опрацювання. На цьому етапі здійснюється: - робота над фактологічним матеріалом (з’ясування ступеня новизни інформації, врахування нових джерел, перевірка дат, цифр, прізвищ, ініціалів); - удосконалення змісту (популяризація викладу, вилучення повторів, малозрозумілих слів); - уніфікація тексту (принцип однотипності скорочень, написання малих і великих букв тощо); - ретельна перевірка розробленої системи посилань, відсилань, покажчиків).