Концепції витоків вітчизняного друкарства.

Існують такі наукові концепції:

Російська концепція. В радянській науці домінувала затверджена в Москві ідеологічна схема, за якою українська освіта, наука, культура нібито розвивалася завжди лише в тісному взаємозв’язку з російською. Початки виникнення української мови дозволялось розглядати з ХIV ст. Сутність цієї концепції започаткування українського друкарства полягає в наступному: після заснування першої друкарні в Росії в 1564 р. (рік виходу «Апостола» в Москві) перший російський друкар Іван Федоров через вісім років, прибувши через Білорусь в Україну, до Львова, засновує там друкарню і 1574 р. видає «Апостол». Ця дата визначалася початком заснування українського друкарства. Таким чином, згідно з цією концепцією друкарство на українські землі прийшло з Росії. Незважаючи на опублікування в науковій періодиці ряду нових архівних документів ряд російських учених категорично не хоче визнавати факту появи українського друкованого слова раніше російського. Концепція західних учених. Ця концепція засвідчує те, що друкарство в Україну прийшло не зі Сходу, а з Заходу, до того ж задовго до виходу в Москві 1564 р. «Апостола».

Концепція Івана Огієнка. Перша узагальнююча праця, що дала сучасним дослідникам українського друкарства величезний фактологічний матеріал щодо місця українського друкованого слова серед європейських народів – це «Історія українського друкарства» І. Огієнка. Вперше ця книга побачила світ у 1925 р. За радянських часів про працю було заборонено згадувати через її наукову концепцію. В Україну вона була повернена в 1994 р., як навчальний посібник для вивчення студентами гуманітарних факультетів. Автор одним із перших серед вітчизняних науковців оприлюднив гласні й негласні документи минулої епохи – укази, розпорядження, циркуляри царського уряду про заборону українського друку, знищення українських книжок, виправлення українського правопису. Автор поділяє українську друкарську справу на два періоди: 1) поза етнічним українськими землями; 2) власне на українських землях. Згідно з цією концепцією, час виникнення українського друкарства датується 1491 р., тобто на 83 роки раніше від офіційно встановленої Москвою дати. Огієнко подає послідовністю розвитку друкарської справи серед слов’янських народів, українці після чехів посідають друге місце.

Концепція Ореста Мацюка і Якима Запаска. Ці молоді дослідники у період після хрущовської відлиги опублікували свої результати наукових пошуків справили ефект бомби. Багаторічне офіційне табу на зазначену тему несподівано сміливо порушив у 1968 р. Мацюк «Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова». Оприлюднив документи за якими друкарська справа в Україні почала існувати з 1460 р. у Львові, а першим друкарем був Степан Дропан. Цю думку підтримали й інші дослідники Марченко, Плющ, Запаско. Ще одне не менш важливе відкриття Мацюка невідомий досі інвентар книг Словітського монастиря (неподалік Львова) 1826 р., до якого входили 1) новий тестамент почаївського видання укр. мовою 1511 р.; 2) Тріодін київського видання 1527 р. 3) Тріодін київського видання 1540 р. 4) Анфологіон львівського видання 1542 р. 5) Служебник львівського видання 1566. Новим кроком про дофедоровське книгодрукування став вихід в 2000 р. книги «Початки укр.. книгодрукування».