Канал збуту та його характеристики.

Маркетингові канали збуту – це маршрути, за якими товари переміщуються від місць в-ва до місць продажу чи використання, переходячи від одного власника до іншого. К.З.– це сукупність фірм чи осіб, які беруть на себе чи допомагають передати комусь іншому право власності на конкретні товари на їхньому шляху від виробника до споживача. Вони бувають нульового рівня, однорівневі, дворівневі та багаторівневі в залежності від довжини. Ширина каналу– це числа незалежних учасників каналу збуту на окремому етапі збутового ланцюжка: скільки оптових покупців будуть залученні до збуту, яка к-сть збутових агентів. К.З. виконують ряд функцій: розподіл та збут продукції, купівля товару, маркетингові дослідження, встановлення безпосередніх контактів із споживачами, стимулювання руху товарів, участь у плануванні товар­ного асортименту, фінансування витрат, обслуговування проданих товарів, транспортування товару, зберігання товару, сортування та фасування товару, прийняття на себе ризику торгових угод, участь у формуванні ціни.

111.Різновиди збуту за рівнем інтенсивності.

Традиційно існували три методи реалізації виробів:

1. Інтенсивний – передбачає розмі-щення та реалізацію виробів на будь-якому підприємстві роздрібної торгівлі, котре готове цим займатися.

2. Екслюзивий або розподіл на правах винятковості – вибір одного торгового посередника в даному географіч­ному регіоні.

3. Селективний – під-во-виробник укладає угоду з двома або більше органіаціями роздрібної торгівлі, яким надаєтья виключне право реалізовувати продукцію в тому чи іншому регіоні.

112.Інтенсивний збут: сутність, характеристика, умови застосування.

Інтенсивний – передбачає розміщення та реалізацію виробів на будь-якому підприємстві роздрібної торгівлі, котре готове цим займатися. Виробники товарів повсякденного попиту і звичайних сировинних товарів, як правило, прагнуть налагодити їх інтенсивний розподіл, тобто забезпечити наявність запасів своїх товарів в якомога більшій кількості торгових підприємств. Для цих товарів обов'язково зручність місця придбання. Сигарети, наприклад, продають більш ніж у мільйоні торгових точок-тільки так можна домогтися максимально широкого представлення марки і зручності для покупців. І сьогодні цей метод не втратив свого значення серед виробників дрібних та недорогих виробів масового вжитку– зубної пасти, господарчі товари, сигарети. При цьому підприємство виграє завдяки економії на широких масштабах в-ва, випускаючи продукцію великими серіями, що робить її доступною для багатьох споживачів. Зворотній бік – навряд чи виробник може розраховувати на сприяння збільшенню обсягів збуту через посередників. Фактично підприємство повинно самостійно рекламувати свою продукцію на ринку.

113.Селективний збут: сутність, характеристика та умови застосування.

Метод селективного розподілу являє собою щось середнє між методами інтенсивного розподілу та розподілу на правах винятковості. У цьому випадку число залучених посередників більше одного, але менше загального числа готових зайнятися продажем товару. Фірмі не потрібно розпорошувати свої зусилля з безлічі торговельних точок, серед яких багато і явно другорядних. Вона може встановити добрі ділові стосунки зі спеціально відібраними посередниками і очікувати від них зусиль щодо збуту на рівні вище середнього. Селективний розподіл дає виробникові можливість добитися необхідного охоплення ринку при більш жорсткому контролі і з меншими витратами з його боку, ніж при організації інтенсивного розподілу.

Селективний розподіл передбачає укладання постачальником угоди з декількома, але не з усіма, посередниками, які виявляють зацікавленість до реалізації товару. З-поміж товарів, при збуті яких селективний розподіл здобув найбільше поширення, – побутова техніка, електротовари, модний одяг та ін.

Обравши селективний розподіл продукції на ринку підприємство-виробник укладає угоду з двома або більше органіаціями роздрібної торгівлі, яким надаєтья виключне право реалізовувати продукцію в тому чи іншому регіоні. Звичайно цей метод використовується у великих містах, де є значний за ємністю ринок, а організація високого рівня обслуговування потребує участі декількох торгових підприємств.

114.Ексклюзивний збут: сутність, характеристика та умови застосування.

Ексклюзивний розподіл (на правах винятковості) полягає в тому, що виробники надають посередникам виключне право продажу товару на певному регіональному ринку. Тобто Екскл.збут або збут на правах винятковості полягає у виборі якогось одного торгового посередника в даному геогр. регіоні, котрий продає продає продукцію підп-ва. Найчастіш йдеться про надання йому виняткового права

При розподілі на правах винятковості підприємство-виробник може розраховувати на підтримку торгових посередників у просуванні своєї продукції. Отримавши від виробника виключне право на реалізацію його виробів, торговий посередник сам докладає зусиль до підвищення ефективності реклами, намагається привернути увагу споживачів до товару.

В цьому випадку фірма-посередник набуває статусу “уповноваженого дилера” підприємств-виробника.При такому збуті підприємство може розраховувати на підтримку з боку торг-х посередників у справі просування своєї продукції та збільшення обсягів збуту, наданні додаткових послуг. Отримавши від виробника виняткове право на реалізацію його виробів, торг. Посередник сам докладає зусиль для підвищення якості реклами, привер­нення уваги споживачів. Зараз ексклюзивний збут все частіше застосовується для збуту широкого асортименту збуту, а не лише на реалізацію високоякісної та дорогої продукції.

115.Різновиди каналів збуту в залежності від довжини.

Довжина каналу розподілу — це кількість наявних у ньому проміжних рівнів. Рівень каналу розподілу — це будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу для наближення товарів і права власності на них до кінцевого споживача.

1. “виробник”-“споживач” – канал нульового рівня, відсутність посередницької ланки

2. Однорівневий канал – включає одного посер-ка “ви­робник”- “роздрібний торговець”-“споживач”

3. Дворівневий канал– 2 посередники, “виробник”-“оптовик”-“роздр. торговець”-“споживач”.

4. Трирівневий канал–“виробник”-“брокер”-“оптовий торговець”-“роздр.торг”-“спож”.

116.Корпоративна маркетингова збутова система: сутність та характеристика.

Корпоративні вертикальні маркетингові системи складаються із суб’єктів, які є власністю певної фірми чи корпорації (підприємства — товаровиробника, оптовика чи роздрібного торговця). Якщо власником системи є підприємство — товаровиробник, то вона називається прямоінтегрованою, якщо оптовик чи роздрібний торговець — обернено інтегрованою. Такі системи забезпечують ефективне конкурування з іншими системами розподілу, швидке пристосування до умов ринку, економію витрат на виробництво та збут, швидке залагоджування конфліктів у каналах розподілу.

Менеджмент у корпоративних вертикальних системах розподілу організують на таких засадах:

-центральну дирекцію очолює відома всім особа;

-існує формальна субординація членів системи;

-діє чітка система заохочень і покарань;

-планування і координація дій здійснюються централізовано;

-існує єдина система цілей.

Контроль у таких системах поширюється на дії членів каналу щодо виходу на бажаний ринок, процесів продажу, рівнів цін, захисту репутації підприємства та його товару.

117.Керована маркетингова вертикальна збутова система: сутність та характеристика.

Керованими ВМС називаються такі системи, де один з учасників каналу займає переважаюче становище. Координація ряду послідовних етапів руху продукту на його шляху до споживача здійснюється не на основі загальної приналежності одному власникові, а завдяки розмірам і потужності одного з її учасників.

Саме це дає можливість контролювати ресурси, економити час, цілеспрямовано проводити дослідження і використовувати їх результати, удосконалювати зв’язки між суб’єктами каналів, у кінцевому рахунку зменшуючи кількість конфліктів та їхнє напруження. Такі системи, як правило, є найефективнішими за екстремальних економічних умов (кризи, війни тощо). За динамічного розвитку економіки необмежена адміністративна влада одного із суб’єктів каналу стає, як правило, гальмом для економічної діяльності інших і призводить до додаткових конфліктних ситуацій.

Виробник популярної марки товару може забезпечити тісну співпрацю між роздрібними продавцями цього товару. Наприклад, на ринку споживчих товарів такі компанії, як General Electric, Procter & Gamble, Kraft та Campbell Soup, можуть керувати надзвичайно тісною співпрацею посередницьких торгових фірм, контролюючи розміщення товарів на полицях, методи стимулювання збуту та цінову політику. Аналогічним чином такі великі роздрібні торгові компанії, як Marks & Spencer чи Toys 'Я' Us, можуть значно вплинути на виробників тих товарів, які вони продають.

118.Фактори, які впливають на вибір каналу розподілу та їх характеристика.

Так, наявність інформації формує знання покупців про товари, їх властивості. Правильно вибрані посередники можуть забезпечити покупців необхідною інформацією через проведення ефективних презентацій товарів, виставок, демонстрацій, персонального продажу.

Зручність контактування для покупців також має велике значення. Правильно вибраний посередник має бути завжди до послуг споживача, що економить час останнього, ліквідує перешкоди в процесах купівлі-продажу, полегшує доступ споживача до товарних пропозицій.

Різноманітність асортименту має відповідати характеру заінтересованості покупців у товарах-конкурентах і комплементарних товарах, з яких вони завжди можуть вибрати потрібні.

Послуги кваліфікованих продавців є особливо важливими для продажу нових товарів, а також таких, що є технічно складни-
ми, потребують спеціальної упаковки, знання правил експлуатації тощо.

І, нарешті, третім є запитання, який саме канал забезпечить підприємству найбільший прибуток. Такий прибуток визначається межами дохідності й собівартості кожного типу каналу, типами його суб’єктів. Собівартість каналу — критична величина. До неї належать витрати на збут, рекламу, продаж та ін. Міра, якою кожен суб’єкт каналу бере на себе ці витрати, визначає прибутковість кожного з них і каналу в цілому.

Отже, формуючи канали розподілу, визначають передовсім таке:

-характер системи розподілу (власна чи незалежна, пряма чи опосередкована);

-кількість каналів, їх довжину та ширину;

-форму торгівлі (оптова чи роздрібна);

-місця складування товарів, нагромадження запасів;

-асортимент товарів для кожного посередника;

-перелік сервісних функцій;

-рівень знижок і комісійних;

-форму оплати праці торгових представників;

-типи посередників, їхню доступність;

-систему привілеїв для посередників;

-порядок розподілу функцій та відповідальності між суб’єк­тами цих каналів.

-Особливості споживачів– їх чисельність, рівень доходів, онцентрація, вартість середньої разової покупки, бажані години роботи магазинів.

-Можливості фірми – масштаби в-ва, фінансове становище, конкурентноздатність.

-Характеристика товару– ціна, сезонність попиту, вимоги до технічного обслуговування, терміни зберігання.

-Збутова політика конкурентів.

-Особливості ринку– ємність, звичаї населення, торгова практика, щільність розміщення споживачів.

-Порівняння вартостей різних варіантів збуту.

119.Різновиди організаційних структур маркетингу та їх характеристика.

120.Контроль маркетингової діяльності підприємства: сутність, принципи, показники.

Контроль маркетингової діяльності підприємства — це дослідження сукупності маркетингових дій, умов, зв’язків і результатів з метою з’ясування міри ефективності діяльності підприємства для досягнення маркетингових цілей. Він має сприяти такому:

-досягненню успіху і підвищенню продуктивності (контроль якості продукції, процесів реклами, розподілу, збуту тощо);

-дотриманню умовних обмежень (контроль річного балансу, бюджетів на рекламу, розподіл тощо).

Контроль маркетингової діяльності підприємства поширюється на виконання річних планів збуту, прибутковості та ефективності маркетингових заходів.

Контроль річних планів збуту проводиться за окремими показниками:

-товарооборот окремих видів продукції

-валовий товарооборот

-структура товарообороту підприємства в регіональному та асортиментному розрізі, за формами власності, галузевою належністю та обсягами замовлень споживачів;

-частка товарообороту і -го товару підприємства в і -му регіоні (галузі, групі споживачів).

Контроль ефективності маркетингових заходів може здійснюватись за такими показниками:

-зростання ринку

-частка ринку

-продуктивність маркетингу

-динаміка замовлень

-середня величина замовлень

-структура та динаміка споживачів (клієнтів) підприємства (частки старих та нових споживачів (клієнтів) підприємства в їхній загальній кількості в поточний період та проти попереднього періоду;

-якість обслуговування споживачів

-ефективність рекламних витрат -цінова перевага

-коефіцієнт знижок

-швидкість обороту товарних запасів

121Сучасні тенденції розвитку маркетингу на підприємствах України.

Еволюція концепцій маркетингу як філософії та інструментарію підприємницької діяльності в Україні відбувалася відповідно до розвитку бізнес-орієнтацій ринкових суб’єктів. У 90-ті роки минулого століття в Україні активізувалося залучення у вітчизняний бізнес інструментарію маркетингу, що було викликано пришвидшеними темпами розвитку ринкової економіки, демократизацією системи управління нею, процесами демонополізації й зародження концепції, розширенням середнього та малого підприємництва тощо. У цей період становлення та розвитку ринкової економіки вітчизняні підприємства дотримувалися базової бізнес-орієнтації

«проштовхування товару на ринок» (Рroduct out), за якою продається те, що можна чи вигідно виготовляти. Діяльність підприємницьких суб’єктів за такою бізнес-орієнтацією організується з використанням активних методів збуту, просування, конкурентної боротьби на ринку для зростання обсягів продажів. Маркетинг виконує вторинну роль, яка зводиться до підтримування та стимулювання збуту і має витратний характер. Така бізнес-орієнтація використовує маркетинг у класичному вигляді та застосовується на більшості вітчизняних підприємств, що пояснюється екстенсивним розвитком ринку і відсутністю споживчої поведінки. У деяких секторах економіки бізнес-орієнтація Рroduct out залишиться і надалі, а саме це стосується неспеціалізованих і недиференційованих товарів.. Кінець XX – початок XXI століття ознаменувалися розвитком бізнес-орієнтації

«притягування товару ринком» (Market in), за якою споживач у конкретний момент часу та

конкретному місці бажає купити товар певного підприємства чи торгової марки. Основною метою маркетингової діяльності за такою орієнтацією бізнесу є стабільне зростання продажів і прибутковості у довготривалій перспективі через управління поведінкою споживачів.

Бізнес-орієнтації Market in відповідає концепція традиційного маркетингу (орієнтації на споживача), яка передбачає виконання систематичного дослідження потреб і очікувань споживачів, визначення цільових сегментів та концентрація на них ринкової діяльності підприємства. Велику увагу надають формуванню довіри споживачів, задоволенню та збереженню їхньої лояльності доторгової марки.

Поняття «орієнтація на споживача» стосується не лише поведінки співробітників, які вступають у безпосередній контакт з покупцем. Часто це поняття означає спрямування всієї діяльності підприємства на задоволення очікувань споживачів. На досягнення результату працюють спеціальні програми управління, яких за останні роки розроблено велику кількість, а саме [7, с. 10–11]: «тонкий менеджмент», «концентрація на клієнтах», «турбота про постійних клієнтів» тощо. Особливо відомою є програма «тонкий менеджмент» (Lean Management), мета якої полягає в гнучкій орієнтації на споживача при мінімальному вкладенні ресурсів і високій якості товарів та обслуговування. У центрі програми – спроба уникнути будь-якого надмірного використання ресурсів. Для того ліквідуються певні рівні управління заради зменшення ієрархії та бюрократичної

структури з одночасним наданням співробітникам свободи в прийнятті рішень. Тоді співробітники, що працюють в безпосередньому контакті з покупцями, зможуть швидше реагувати на їхні потреби.

Поряд з таким широким реформуванням підприємства розроблено спеціальні програми організування торгівлі з орієнтацією на споживача: наприклад «концентрація на клієнтах» (Customer Focus), розроблена фірмою АВВ (Bagdasarianz & Hochreutner), чи «турбота про постійних клієнтів» (Premier Customer Care Program), розроблена філією концерну BMW (Denzel

& Kirylaks). Такі програми впливають на структуру підприємства так, щоби вона орієнтувалася на бажання та потреби споживачів. За останнє десятиліття активний розвиток отримала бізнес-орієнтація Invest in

(«притягування інвестицій із зовнішнього середовища бізнесу»), тобто організування діяльності підприємства із формуванням інвестиційної привабливості за рахунок ринкових факторів збільшення капіталізації бізнесу. Успішна діяльність ринкових суб’єктів за бізнес-орієнтацією Invest in можлива за умови постійного вживання спеціальних заходів і маркетингових програм,

спрямованих на всі групи інтересів (власників капіталу, працівників, постачальників, споживачів,

партнерів, місцевих органів влади). Реалізація маркетингових програм збільшує розмір капіталу за

рахунок матеріальної та особливо нематеріальної частини і сприяє привабливості підприємства для забезпечення сталості власного та залучення додаткового капіталу. Маркетинг розглядається як інвестиційна діяльність, що реалізує стратегічні цілі розвитку ринку підприємства. Значення маркетингу активізується як у напрямку формування маркетингових програм, орієнтованих на інвесторів, так і на зниження ризику втрати ринкової вартості підприємства. Бізнес-орієнтація Invest in відповідає концепції соціально-економічного (соціально відповідального) маркетингу та її розвитку в концепції маркетингу відносин і утримування споживачів. Концепція соціально-економічного маркетингу базується на принципах традиційного маркетингу, але з урахуванням загальнолюдських суспільних інтересів.__

122.Зміст плану маркетингу підприємства.

За Котлером план повинен включати в себе наступні розділи: зведення контрольних показників, виклад поточної маркетингової ситуації, перелік небезпек і можливостей, перелік задач і проблем, стратегії маркетингу, програми дій, бюджети та послідовність контролю за виконанням того, що намітили.

1. ЗВЕДЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ. На самому початку плану повинне йти коротке зведення основних цілей і рекомендацій, про що піде мова далі у плані. Зведення контрольних показників допомагає головному керівництву швидко розуміти основну направленість плану. За зведенням слід розмістити зміст плану.

2. ПОТОЧНА МАРКЕТИНГОВА СИТУАЦІЯ. В першому основному розділі плану дається опис характеру цільового ринку та положення фірми на цьому ринку. Людина, що складає план, описує ринок з точки зори його величини, основних сегментів, потреб замовників і специфічних факторів середовища, робить огляд основних товарів, перелічує конкурентів і вказує канал розподілу.

3. НЕБЕЗПЕКИ Й МОЖЛИВОСТІ. Цей розділ примушує керівників поглянути на перспективи та уявити небезпеки й можливості, які можуть з'явитися перед товаром. Ціль усього цього - змусити керівництво передбачати важливі події, котрі можуть сильно сказатися на фірмі

4. ЗАДАЧІ ТА ПРОБЛЕМИ. Визначивши пов'язані з товаром небезпеки, управляючий у змозі поставити задачі та окреслити коло виникаючих при цьому проблем. Задачі повинні бути сформульовані у вигляді цілей, котрі фірма намагається досягти за період дії плану. Водночас виникає ключова проблема, а саме: яким чином можна збільшити частку ринку? Управляючому напевно схочеться розглянути всі основні проблеми, пов'язані зі спробами такого збільшення.

5. СТРАТЕГІЯ МАРКЕТИНГУ. Стратегічне планування потребує оцінки кожного з виробництв, що входить у склад фірми, щоб зробити висновок о доцільності їх розширення, збереження, припиненні чи пожинанні плодів їх діяльності. Для забезпечення росту фірми стратегічне планування потребує виявлення ринкових можливостей у сферах, де фірма буде мати явну конкурентну перевагу.

6. ПРОГРАМА ДІЙ. Стратегії маркетингу необхідно перетворювати в конкретні програми дій, що дають відповіді на наступні питання:

1) Що буде зроблено?

2) Коли це буде зроблено?

3) Хто це зробить?

4) Скільки це коштує?

Наприклад, управляючий може схотіти посилити стимулювання збуту, зробивши його ключовою стратегією завоювання частки ринку. Для цього необхідно буде зробити план заходів стимулювання збуту з переліком пільгових пропозицій і строків їх дій, участі у спеціалізованих виставках, упорядкування нових експозицій в місцях продажу і т.д.

7. БЮДЖЕТИ. План заходів дозволяє управляючому розробити відповідний бюджет, що являється, за суттю справи, прогнозом прибутків і збитків.. Вище керівництво розглядає запропонований бюджет і затверджує чи змінює його. Будучи затвердженим, бюджет служить основою для закупівлі матеріалів, розробки графіків виробництва, планування потреб у робочій силі та проведення маркетингових заходів.

8. ПОРЯДОК КОНТРОЛЮ. В останньому розділі плану викладається порядок контролю за перебігом всього наміченого. Зазвичай цілі та бюджетні асигнування розписують по місяцям або кварталам. Це значить, що вище керівництво може оцінювати результати, які були досягнуті в рамках кожного відрізку часу, і виявити виробництва, що не зуміли домогтися поставлених перед ними цільових показників. Управляючим цих виробництв необхідно буде представити пояснення і вказати, які міри вони збираються приймати по виправленню становища.

1.Єдність та відмінність категорій “попит” і “потреба”

2.Сутність та класифікація попиту.

3.Сутність та визначення поняття " маркетинг".

4.Об¢ єкти та суб'єкти маркетингу: сутність і характеристика.

5.Сутність та еволюція концепції маркетингу.

6.Концепція маркетингу: виникнення, сутність, принципи.

7.Концепція вдосконалення виробництва: виникнення, сутність, принципи.

8.Концепція вдосконалення товару: виникнення, сутність, принципи.

9.Концепція збуту: виникнення, сутність, принципи.

10.Концепція соціально-етичного маркетингу: виникнення, сутність, принципи.

11.Особливості, цілі та функції сучасного маркетингу.

12.Тенденції розвитку сучасного маркетингу.

13.Сутність та види попиту в маркетингу.

14.Сутність та спрямування сучасного маркетингу.

15.Принципи маркетингу та їх характеристика.

16.Цілі маркетингу та їх характеристика.

17.Стратегічні задачі маркетингу.

18.Сутність та види основних функцій маркетингу.

19.Тактичні задачі маркетингу.

20.Класифікація маркетингу.

21.Ринкова частка як показник ефективності маркетингової діяльності фірми.

22.Керовані і некеровані фактори маркетингу.

23.Зовнішні фактори маркетингу та їх характеристика.

24.Керовані фактори маркетингу та їх характеристика.

25.Концепція “4Рs”: виникнення та зміст.

26.Сучасні трактування концепції “4Рs”: сутність та критика.

27.Види маркетингу в залежності від стану попиту.

28.Сутність, принципи та практичні приклади застосування соціально-етичного маркетингу

29.Комплекс маркетингу: сутність та характеристика.

30.Система маркетинг-мікс: походження та сучасні інтерпретації.

31.Сутність та елементи навколишнього середовища маркетингу.

32.Сутність та класифікація маркетингової інформації.

33.Методи збору маркетингової інформації: сутність та характеристика.

34.Маркетингові дослідження ринку: види, напрями, методи.

35.Маркетингові дослідження підприємства: види, напрями, методи.

36.Чинники зовнішнього середовища маркетингу та їх характеристика.

37.Сутність, завдання та принципи маркетингової товарної політики.

38.Функції маркетингової товарної політики та їх характеристика.

39.Рівні товару в маркетингу та їх характеристика

40.Специфіка товару в маркетингу.

41.Індекси конкурентоспроможності товару: сутність і методика розрахунку.

42.Концепція життєвого циклу товару: сутність та дискусійні положення.

43.Види графіків життєвого циклу товару та їх характеристика.

44..Дайте визначення термінів “життєвий цикл товару”, “концепція життєвого циклу товару”, “етап життєвого циклу товару”.

45.Конкурентоспроможність продукції в маркетингу: сутність і формалізація.

46.Взаємозв'язок між конкурентоспроможністю продукції, ціною реалізації та вартістю споживання товару.

47.Етапи оцінки конкурентоспроможності продукції.

48.Одиничний параметричний індекс конкурентоспроможності товару: економічна сутність та методика розрахунку.

49.Економічна сутність інтегрального індексу конкурентоспроможності та особливості його розрахунку.

50.Груповий індекс конкурентоспроможності товару: економічна сутність та методика розрахунку.

51.Сутність та структура життєвого циклу товару.

52.Етап впровадження товару на ринок: сутність і характеристика.

53.Сутність та характеристика етапу зростання в життєвому циклі товару.

54.Особливості та характеристика стадії зрілості життєвого циклу товару.

55.Стадія спаду життєвого циклу товару: її особливості та характеристика.

56.Сутність і завдання цінової політики в маркетингу

57.Ціна в системі маркетингового комплексу: сутність, значення, принципи.

58.Взаємозв’язок попиту і ціни

59.Цінова еластичність попиту, сутність, методи визначення.

60.Види еластичності попиту.

61.Стратегія престижних цін: сутність, умови та приклади практичного застосування.

62.Стратегія низьких цін: сутність, умови та приклади практичного застосування.

63.Стратегія “зняття вершків”: сутність, умови та приклади практичного застосування.

64.Стратегія прориву на ринок: сутність, умови та приклади практичного застосування.

65.Ціноутворюючі фактори в маркетингу та їх характеристика.

66.Споживачі як ціноутворюючий фактор маркетингу: сутність та характеристика.

67.Конкуренти як ціноутворюючий фактор маркетингу: сутність та характеристика.

68.Посередники як ціноутворюючий фактор маркетингу: сутність та характеристика.

69.Законодавство як ціноутворюючий фактор маркетингу: сутність та характеристика.

70.Маркетингові цінові стратегії на нові товари: види та характеристика.

71.Маркетингова ціль, орієнтована на збільшення збуту, та відповідні цінові стратегії.

72.Маркетингова ціль, орієнтована на питомий прибуток, та відповідні цінові стратегії.

73.Маркетингові цілі і цілі ціноутворення.

74.Внутрішні і зовнішні ціноутворюючі чинники маркетингу: сутність та характеристика.

75.Класифікація цінових стратегій в маркетингу.

76.Сутність, зміст та завдання маркетингової політики комунікацій.

77.Структура та елементи комплексу маркетингових комунікацій.

78.Сутність та особливості прямого маркетингу.

79.Цільова аудиторії та її роль і місце в системі маркетингової політики комунікацій.

80.Сутність і зміст маркетингової політики просування.

81.Структура маркетингової політики просування.

82.Маркетингова політика просування як складова маркетингової діяльності.

83.Персональний продаж товару: сутність та умови застосування.

84.Різновиди недозволеної реклами та їх характеристика.

85.Планування рекламної діяльності.

86.Суб’єкти, об’єкти реклами та їх характеристика

87.Мотиви реклами: сутність та різновиди.

88.Функції реклами в залежності від стадії життєвого циклу товару.

89.Сутність та класифікації реклами.

90.Види реклами в залежності від цілей.

91.Оцінка ефективності рекламної програми.

92.Сутність та задачі стимулювання збуту.

93.Засоби стимулювання збуту та їх характеристика.

94.Сутність і засоби паблік рілейшнз

95.Основні засоби паблік рілейшнз та їх характеристика.

96.Сутність та роль та завдання каналів розподілу в системі маркетингу.

97.Функції учасників каналу розподілу та їх характеристика.

98.Рівні каналу розподілу та їх характеристика.

99.Роль прямого та посереднього маркетингу в маркетинговій політиці розподілу.

100.Горизонтальні та вертикальні конфлікти в каналах розподілу: сутність та характеристика.

101.Конфліктність, її економічна природа і особливості в системі розподілу.

102.Методи усунення конфліктів в системі розподілу.

103.Вертикальна маркетингова система та її основні типи.

104.Горизонтальна маркетингова система: сутність та характеристика.

105.Франчайзінг: сутність та характеристика.

106.Сутність і зміст маркетингової політики товарного руху.

107.Методи збуту товарів та їх характеристика.

108.Прямий збут: сутність та умови застосування.

109.Непрямий збут: сутність та умови застосування.